Дипломная работа: Економіко-статистичний аналіз і шляхи підвищення рентабельності фінансових результатів на прикладі ВАТ "Племінний завод "Біловодський" Луганської області

Особливістю формування акціонерного сектору в Україні і діяльності акціонерного капіталу є те, що дуже важливою залишається роль держави. Так, реальне здійснення приватизації показало, що держава також виступила засновником переважної більшості створених шляхом приватизації акціонерних товариств і зараз залишається держателем значних корпоративних прав у них. Якщо у період сертифікатної приватизації було приватизовано 10 865 великих та середніх підприємств, то з них на початок 2000 р. продано з глибиною продаж не менш як 70 відсотків акцій від статутного капіталу 10 806 підприємств. У цілому 30 відсотків непроданих акцій залишаються за державою.

Держава зберігає право власності на 25 і більше відсотків майна 3500 підприємств, залучених до приватизації. Усього налічується понад 6500 приватизованих підприємств з правом держави на частку власності, незважаючи на те що рішенням уряду їх кількість мала становити 140.

Картина співвідношення недержавного і державного сектору виявилась такою. На 1999 р. кількість роздержавлених підприємств у 2,7 раза переважала кількість державних. Водночас слід мати на увазі, що первісна вартість основних засобів підприємств, що приватизувались, становить 150,4 млрд грн., тобто 28,7 відсотка вартості основних фондів усіх підприємств і організацій. На державних підприємствах ці показники становлять відповідно 289 млрд грн., або 55,2 відсотка. Відповідно таке співвідношення позначається і на структурі зайнятості, оскільки на роздержавлених підприємствах працює близько 3,8 млн осіб, або близько 25 відсотків загальної кількості працюючих. Отже, недержавний сектор поки що кількісно поступається державному, крім того, держава має значний вплив на приватизовані підприємства, глибина продане яких не сягнула 100 відсотків.

У 2001 р. планується приватизувати значні за активами підприємства, особливо енергетичні компанії та деякі інші, що належали до так званих "блакитних" (високоліквідних, привабливих) об'єктів. ЦД заходи підвищать частку недержавного, акціонерного сектору, проте вони мають супроводжуватись якісними змінами в системі корпоративного управління.

2 . Організаційно – економічна характеристика ВАТ "Племінний завод "Біловодський"

2 .1 Організаційна й виробнича структура керування підприємства

Згідно з виробничою й загальною структурою підприємства формуються конкретні органи керування підприємством. Одночасний поділ праці в сфері керування спричиняє групування однорідних по функціях робіт і зосередження таких робіт у підрозділах апарата керування.

Це означає, що управлінський персонал підрозділяється на лінійний і функціональний (штабний, апаратний).

Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом. А функціональний персонал допомагає лінійним керівникам виконувати функції керування своїми підрозділами. При цьому між лінійними керівниками й посадовими особами апарата керування виникають певні організаційні відносини. Сукупність лінійних й апаратних органів керування й відносини між ними створюють систему керування підприємством.

Організаційна структура керування яким-небудь суб'єктом господарювання – це форма системи керування, що визначає склад, взаємодію й упорядкованість її елементів.

В організаційній структурі керування тим або іншим суб'єктом господарювання кожен її елемент (виробничий або управлінський підрозділ) має певне місце й відповідні зв'язки з іншими елементами. Зв'язки названих елементів системи керування підрозділяються на лінійні, функціональні й міжфункціональні.

Лінійні зв'язки виникають між підрозділами й керівниками різних рівнів керування (директор – начальник цеху – майстер). Ці зв'язки виникають там, де один керівник підлеглий іншому.

Функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, що виконують певні функції на різних рівнях керування, але між ними не існує

Мал. 1. Лінійно-організаційна структура управління ВАТ "Біловодський "Племінний завод"

адміністративного підпорядкування (начальник цеху – начальник планово-економічного відділу).

Міжфункціональні зв'язки існують між підрозділами того самого рівня керування (начальник цеху – начальник служби маркетингу – начальник конструкторського відділу). Характер зв'язків визначає відповідний тип організаційної структури керування суб'єктом господарювання.

У практиці господарювання можуть застосовуватися кілька типів організаційних структур залежно від масштабів діяльності, виробничо-технологічних особливостей, стратегічних і поточних завдань діяльності підприємства.

На підприємстві ВАТ "Біловодський "Племінний завод" застосовується лінійна організаційна структура керування (мал. 1).

Це така структура, між елементами якої існують тільки одноканальні взаємозв’язки. При такій організаційній структурі керування кожен підлеглий має тільки одного керівника, що і виконує всі адміністративні й спеціальні функції у відповідному структурному підрозділі. Перевагами організаційної структури керування лінійного типу є:

- чіткість взаємовідносин;

- однозначність команд;

- оперативність підготовки й реалізації управлінських рішень;

- надійний контроль.

Практика господарювання підтверджує можливість здійснення двох основних видів підприємницької діяльності – виробничої й посередницької. Виробнича підприємницька діяльність вважається визначальною, оскільки вона впливає на ефективність системи господарювання і якість громадського життя.

Нижче буде приведена виробнича структура ВАТ "Біловодський "Племінний завод" з якої бачимо, що дане підприємство має досить багато напрямків як основного виробництва, так и допоміжного.

Мал. 2. Виробнича структура ВАТ "Біловодський "Племінний завод"

Підприємницька діяльність у сфері безпосереднього виробництва товарів та послуг повинна орієнтуватися на просування на ринок традиційних або інноваційних видів цих товарів та послуг. Така діяльність буде більше ефективною лише тоді, коли буде здійснюватися з використанням технічних і технологічних інновацій, більше якісних характеристик продуктів праці, нових елементів організації виробничих процесів і т.д. У цьому випадку мова йде про виробництво традиційних видів продукції з використанням часткових інновацій.